Історія справи

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

"09" грудня 2015 р. К/9991/81197/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:

Ємельянової В.І.

Рецебуринського Ю.Й., Стародуба О.П.,

розглянувши порядку письмового провадження касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне на постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 16 серпня 2012 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2012 року по справі № 1715/6039/12

за позовом ОСОБА_5

до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне

про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії,

В С Т А Н О В И В:

У березні 2012 року ОСОБА_5 звернувся до суду з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії. Просив суд визнати протиправними дії відповідача та зобов'язати провести перерахунок та виплату пенсії відповідно до довідки від 8 лютого 2012 року №19, виданої ТЕК ВАТ «Рівнешляхбуд» з нарахуванням компенсації втрати частини доходів та різниці неодержаних сум пенсій.

Постановою Рівненського міського суду Рівненської області від 16 серпня 2012 року позов задоволено, визнано протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне щодо відмови в здійсненні перерахунку пенсії. Зобов'язано провести перерахунок пенсії та виплату нарахованих коштів згідно з довідкою від 8 лютого 2012 року, виданою ТЕК ВАТ «Рівнешляхбуд» за період з 27 вересня 2011 року з нарахуванням компенсації втрати частини доходів і різниці неодержаних сум за період з 27 вересня 2011 року.

Постановою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2014 року скасовано рішення суду першої інстанції в частині визначення періоду здійснення перерахунку розміру пенсії та її виплати з 27 вересня 2011 року по 27 лютого 2012 року та в частині зобов'язання відповідача здійснити нарахування компенсації втрати частини доходів і різниці неодержаних сум за період з 27 вересня 2011 року.

Не погоджуючись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, відповідач подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та процесуального права, просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій і ухвалити нове - про відмову в задоволенні вимог заяви.

Перевіривши правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, юридичної оцінки обставин справи, доводи касаційної скарги, суд касаційної інстанції вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що позивач - ОСОБА_5 є учасником ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС віднесеним до І категорії, інвалідом ІІІ групи. Перебуває на обліку в Управлінні Пенсійного фонду України в м. Рівне та отримує основну та додаткову пенсії, передбачені статтями 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Отримавши довідку від 8 лютого 2012 року №19 ТЕК ВАТ «Рівнешляхбуд», видану арбітражним керуючим Ткачуком Д.В., призначеним ухвалою Господарського суду Рівненської області від 11 травня 2010 року, про розмір проведеного розрахунку по відрядженню для ліквідації наслідків аварії на ЧАЕС за період 24 червня 1986 року по 6 липня 1986 року, проведеного відповідно до діючих в цей період нормативно-правових актів, позивач 14 лютого 2012 року звернувся до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне із заявою про перерахунок його пенсії.

Вказана довідка видана на підставі нормативних актів, які містили інформацію із обмеженим доступом, а саме: постанови ЦК КПРС, Президії Верховної Ради СРСР, Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС «Про умови оплати праці і матеріального забезпечення працівників підприємств і організацій зони Чорнобильської АЕС» від 07 травня 1986 року №524-156; постанови Державного комітету СРСР по праці і соціальним питанням і Секретаріату Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 07 травня 1986 року №153/10-43; постанови Центральної Ради Міністрів Української РСР від 8 травня 1986 ради № 168-5; постанови Ради Міністрів СРСР і Всесоюзної Центральної Ради Професійних Спілок від 5 червня 1986 ради та постанови Ради Міністрів УРСР і Української республіканської Ради професійних спілок від 10 червня 1986 року №207-7.

Листом Управлінні Пенсійного фонду України в м. Рівне від 27 лютого 2012 року №145/11 позивача повідомлено про відмову у здійсненні перерахунку розміру пенсії відповідно до статей 50, 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Відмова обумовлена тим, що в результаті проведення зустрічної перевірки правильності нарахованої заробітної плати встановлено, що надана довідка не може бути підтверджена первинними документами.

З метою встановлення правильності розрахунку заробітної плати згідно довідки від 8 лютого 2012 року №19 позивач звернувся із заявою до Територіального управління Державної інспекції праці Рівненській області, яка листом від 22 березня 2012 року №17-07/353 підтвердила правильність розрахунку проведеного з позивачем.

Відповідно до частини 1 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження в 1986-1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно з законодавством.

Згідно з пунктом 1 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210, пенсії по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсії у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статей 54 і 57 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» можуть призначатися за бажанням громадянина із заробітку, одержаного за роботу в зоні відчуження у 1986 - 1990 роках, у розмірі відшкодування фактичних збитків, який визначається згідно із законодавством.

Пунктом 13 Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи встановлено, що щомісячна додаткова пенсія за шкоду, заподіяну здоров'ю, відповідно до Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» виплачується у відповідних розмірах до прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Тобто, підстави для зобов'язання відповідача здійснювати перерахунок та виплату додаткової пенсії, передбаченої статтею 50 цього Закону, відсутні.

З огляду на викладене, колегія суддів Вищого адміністративного суду України погоджується із висновками судів першої та апеляційної інстанцій лише в частині зобов'язання відповідача здійснити перерахунок розміру та виплату пенсії передбаченої статтею 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Висновок суду апеляційної інстанції, щодо скасування рішення суду першої інстанції в частині задоволення позовних вимог з 27 вересня 2011 року по 27 лютого 2012 року є частково правильним.

При здійсненні нарахування та перерахунку розміру пенсії, органи Пенсійного фонду України керуються інформацією, що міститься в матеріалах пенсійної справи. Тобто, перерахунок розміру пенсії міг бути проведений лише після пред'явлення позивачем довідки від 8 лютого 2012 року №19 ТЕК ВАТ «Рівнешляхбуд». Проте, судом апеляційної інстанції не враховано, що строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії встановлені статтею 45 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», і відповідно до пункту 1 частини 4 цієї стаття у разі виникнення права на підвищення пенсії - з першого числа місяця, в якому пенсіонер звернувся за перерахунком пенсії, якщо відповідну заяву з усіма необхідними документами подано ним до 15 числа включно, і з першого числа наступного місяця, якщо заяву з усіма необхідними документами подано ним після 15 числа.

Тобто, враховуючи те, що із заявою про перерахунок розміру пенсії позивач звернувся до відповідача 14 лютого 2012 року і вимоги вказаної норми закону, пенсія позивача мала бути перерахована з 1 лютого 2012 року.

Крім того, суд касаційної інстанції погоджується з висновком апеляційного суду, щодо здійснення нарахування компенсації втрати частини доходів. Відповідно до частини 1 статті 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати» компенсація громадянам втрати частини доходів у зв'язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам. Оскільки нарахування сум перерахованої пенсії не здійснювалося, то і підстави для такої компенсації відсутні.

Також суд касаційної інстанції зазначає, що при розгляді справи судами першої та апеляційної інстанцій використано норму права, яка втратила чинність на час виникнення спірних правовідносин та на час судового розгляду, а саме - Порядок обчислення пенсій по інвалідності, що настала внаслідок каліцтва чи захворювання, і пенсій у зв'язку з втратою годувальника внаслідок Чорнобильської катастрофи, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 30 травня 1997 року №523 втратив чинність із набранням чинності Порядку обчислення пенсій особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 року №1210 - з 1 січня 2012 року.

Зважаючи на те, що у справі не вимагається збирання або проведення додаткової перевірки доказів, обставини встановлені повно та правильно, але допущена помилка в застосуванні норм матеріального права, суд касаційної інстанції, згідно зі статтею 229 Кодексу адміністративного судочинства України, скасовує рішення судів першої та апеляційної інстанції і ухвалює нове рішення про часткове задоволення позовних вимог.

Керуючись статтями 220, 222, 223, 229, 230, 232 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне задовольнити частково.

Постанову Рівненського міського суду Рівненської області від 16 серпня 2012 року та постанову Житомирського апеляційного адміністративного суду від 4 грудня 2012 року скасувати.

Прийняти нову постанову.

Позовні вимоги ОСОБА_5 до Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задовольнити частково.

Визнати протиправними дії Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне щодо відмови ОСОБА_5 у здійсненні перерахунку пенсії.

Зобов'язати Управління Пенсійного фонду України в м. Рівне здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_5, призначеної відповідно до статті 54 Закону України відповідно до статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», згідно з довідкою від 8 лютого 2012 року №19 ТЕК ВАТ «Рівнешляхбуд», виданої арбітражним керуючим Ткачуком Д.В., починаючи з 1 лютого 2012 року, з урахуванням виплачених сум.

В задоволення решти позовних вимог відмовити

Постанова набирає законної сили протягом п'яти днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий Ємельянова В.І.

Судді Рецебуринський Ю.Й.

Стародуб О.П.